comment
| - La dinastía Ming (chino: 大明, Wade-Giles: Ta4 Ming2, pinyin: Dà Míng) fue la penúltima dinastía de China, que gobernó entre los años 1368 y 1644, tras la caída de la dinastía mongol Yuan. Algunos historiadores describen a los Ming como “una de las mayores eras de gobierno disciplinado y estabilidad social de la historia humana”. Fue la última dinastía en China gobernada por la etnia han. Aunque Pekín, la capital Ming, cayó en 1644 en una rebelión liderada por Li Zicheng (quien estableció la dinastía Shun, que fue rápidamente sustituida por la dinastía Qing, de origen manchú), sobrevivieron hasta 1662 algunos regímenes leales al trono Ming, conocidos comúnmente como dinastía de los Ming del Sur. (es)
- Die Ming-Dynastie (chinesisch 明朝, Pinyin Míngcháo) herrschte von 1368 bis 1644 im Kaiserreich China, löste dabei die mongolische Herrschaft der Yuan-Dynastie in China ab und endete im 17. Jahrhundert mit der Qing-Dynastie. (de)
- Η δυναστεία των Μινγκ (Μινγκ Τσάο) ήταν η δυναστεία που κυβέρνησε την Κίνα από το 1368 έως το 1644. Ήταν η τελευταία δυναστεία εθνικότητας και υποσκέλισε τη μογγολικής εθνικότητας προτού παραδώσει τα σκήπτρα στη μαντσουριανής εθνικότητας δυναστεία των Τσινγκ. Η επικράτεια της δυναστείας των Μινγκ, η Κίνα της εποχής, ονομαζόταν Αυτοκρατορία του μεγάλου Μινγκ. Αν και η πρωτεύουσα των Μινγκ, το Πεκίνο, έπεσε το 1644, υπολείματα της εξουσίας των Μινγκ άντεξαν έως το 1662. (el)
- 明朝(1368年1月23日-1644年4月25日)是中國歷史上最後一個由漢人建立的大一统王朝,歷經十二世、十六位皇帝,國祚二百七十六年。 元朝末年政治腐败,天灾不断,民不聊生,农民起义屡禁不止,朱元璋加入红巾军并在其中乘势崛起,跟隨佔據濠州的郭子興。郭子興死後,朱元璋被当时农民军拥立的小明王韩林儿封为左副元帅,并率部眾先后攻占滁州、和州等地,并最终攻佔集慶(今江蘇南京),採取朱升所建议的「高築牆,廣積糧,緩稱王」的政策,以鞏固根據地,讓士兵屯田積糧減少百姓負擔,以示自己為仁義之師而避免受敵。1364年,朱元璋称吴王,建立西吴政权。1368年,在扫灭陈友谅、張士誠和方国珍等群雄勢力后,朱元璋于当年农历正月初四日登基称帝,立国号为大明,并定都應天府(今南京市),其轄區稱為京師,由因皇室姓朱,因此又稱朱明。後以「驅逐胡虜,恢復中華」為號召北伐中原,少數民族政權統治四百年的燕云十六州也被漢族政權收回,結束蒙元在中國漢地的統治,统一天下。明初天下大定,经过朱元璋的休养生息,社会经济得以恢复和发展,国力迅速恢复,史称洪武之治。朱元璋去世后,其孙朱允炆即位,但其在靖难之役中败于驻守燕京的朱元璋第四子朱棣,也自此失蹤。朱棣登基后遷都至順天府(今北京市),将北平布政司升為京師,原京師改稱南京。成祖朱棣时期,开疆拓土,又派遣鄭和七下西洋,此後許多漢人遠赴海外,国势达到顶峰,史称永乐盛世。其後的仁宗和宣宗时期国家仍处于兴盛时期,史称仁宣之治。英宗和代宗時期,遭遇土木之变,国力中衰,经于谦等人抗敌,最终解除国家危机。宪宗和孝宗相继与民休息,孝宗则力行节俭,减免税赋,百姓安居乐业,史称弘治中兴。武宗时期爆发了南巡之争和寧王之亂。世宗即位初,引发大礼议之争,他清除宦官和权臣势力后总揽朝纲,实现嘉靖中兴,并于屯门海战与西草湾之战中击退葡萄牙殖民侵略,任用胡宗宪和俞大猷等将领平定东南沿海的倭患。世宗驾崩后 (zh)
- Династія Мін або Велика країна Мін (кит. 大明國, 大明国; піньїнь: Dà Míng Guó; 1368 — 1644) — династія, що правила Китаєм після ліквідації монгольської династії Юань. В часи панування Мін населення Китаю нараховувало від 160 до 200 мільйонів мешканців. Ця династія була останньою династією Китаю, що керувалася етнічними китайцями — ханьцями. Вона була повалена повстаннцями Лі Цзичена і поступилася маньчжурській династії Цін. Хоча столиця Мін, місто Пекін, був узятий маньчжурами у 1644 році, імператор та його двір втекли до Південного Китаю і правили звідти до 1662 року. (uk)
- 明(みん、1368年 - 1644年)は、中国の歴代王朝の一つである。明朝あるいは大明とも号した。 朱元璋が元を北へ逐って建国し、滅亡の後には清が明の再建を目指す南明政権を制圧して中国を支配した。 (ja)
- La dinastio Ming (ĉine 明朝, Míng cháo), nomita ankaŭ Imperio de la Granda Ming, estis la reganta dinastio de 1368 ĝis 1644 nome dum 276 jaroj en Ĉinujo, haltiginte la mongolan fremdregadon de la dinastio Yuan kaj finis en la 17-a jarcento per la dinastio Qing. La Ming, priskribita de kelkaj kiel "unu el plej grandaj epokoj de laŭorda regado kaj de socia stabileco en la homa historio," estis la lasta dinastio en Ĉinio regata de etnaj Hanoj. Kvankam la dekomenca ĉefurbo Pekino falis en 1644 pro ribelo kondukita de (kiu establis la ekon de la , tuj anstataŭigita de la Manĉu-regata dinastio Qing), reĝimoj fidelaj al la trono Ming - kolektive nomata Suda Ming - estis kio survivis ĝis 1662. (eo)
- Dinasti Ming (Hanzi: 明朝, hanyu pinyin: ming chao) (1368 - 1644) adalah dinasti satu dari dua dinasti yang didirikan dari pemberontakan petani sepanjang sejarah Tiongkok. Dinasti ini adalah dinasti bangsa Han yang terakhir memerintah setelah Dinasti Song. Pada tahun 1368, Zhu Yuanzhang berhasil mengusir bangsa Mongol kembali ke utara dan menghancurkan Dinasti Yuan yang mereka dirikan. Ia mendirikan dinasti Ming (大明國; Dà Míng Guó), dengan ibu kotanya di (sekarang Nanjing) sebelum putranya, Zhu Di, yang menjadi kaisar ke-3 memindahkan ibu kota ke (sekarang Beijing). Yingtian kemudian berganti nama menjadi Nanjing (ibu kota selatan). (in)
- Mingdynastin (明朝, pinyin: Míng cháo), eller Stora Mings imperium (大明國, pinyin:Dà Míng Guó), var den regerande kejserliga dynastin i Kina från 1368 till 1644 och kom till makten efter kollapsen av den mongolledda Yuandynastin. Ming grundades av Hongwu-kejsaren Zhu Yuanzhang och har kallats "en av de största perioder av strukturerad regeringsmakt och social stabilitet i mänsklighetens historia". Det var den sista dynastin i Kina ledd av etniska hankineser. Även om Mings huvudstad Peking föll 1644 till rebeller ledda av Li Zicheng, som själv snart ersattes av den Manchu-ledda Qingdynastin, så överlevde regimer lojala till Ming-tronen (gemensamt kallat Södra Ming) till 1662. (sv)
- La dinastia Ming (en xinès tradicional i simplificat: 明朝; en pinyin: Míng Cháo) o Imperi de la Gran Ming (xinès tradicional:大明國; xinès simplificat:大明国; pinyin: Dàmíng Guó), va ser la dinastia governant de la Xina des de 1368 fins a 1644, i aparegué després del col·lapse provocat pels mongols al final de la dinastia Yuan. Amb els Ming es visqué "una de les èpoques de la història humana amb més ordre en el govern i més estabilitat social". Va ser l'última dinastia a la Xina governada per l'ètnia dels Han. Tot i que la capital Pequín va caure el 1644 davant la revolta encapçalada per Li Zicheng, que fou aviat substituït per la dinastia manxú Qing, els règims lleials al tron Ming, anomenats en conjunt el Ming del Sud, va sobreviure fins a 1662. (ca)
- De Ming-dynastie (1368-1644) regeerde bijna drie eeuwen over China. Het Mingtijdperk wordt beschouwd als "een van de grootste periodes van ordelijke regering en sociale stabiliteit in de menselijke geschiedenis". Deze stabiliteit werd gerealiseerd door een sterk autocratisch bewind, ondersteund door een efficiënte bureaucratie van in de confuciaanse klassieken geschoolde ambtenaren (literaat-bestuurders). De Chinese bevolking verdrievoudigde in de Mingperiode, van circa 60 miljoen tot 150-200 miljoen mensen en het rijk kende een grote commerciële en culturele bloei. (nl)
- La dynastie Ming (chinois : 明朝 ; pinyin : míng cháo) est une lignée d'empereurs qui a régné sur la Chine de 1368 à 1644. La dynastie Ming fut la dernière dynastie chinoise dominée par les Han. Elle parvint au pouvoir après l'effondrement de la dynastie Yuan dominée par les Mongols, et dura jusqu'à la prise de sa capitale Pékin en 1644 lors de la rébellion menée par Li Zicheng, qui fut rapidement supplanté par la dynastie Qing mandchoue. Des régimes loyaux au trône Ming (collectivement appelés Ming du Sud) existèrent jusqu'en 1662, année de leur soumission définitive aux Qing. (fr)
- A dinastia Ming (chinês: 明朝, pinyin: Míng Cháo), ou Império do Grande Ming (chinês tradicional: 大明國; chinês simplificado: 大明国; pinyin: Dà Míng Guó), foi a dinastia que governou a China de 1368 a 1644, depois da queda da dinastia Mongol dos Yuan acabando com o período de caos iniciado por Sima Yan em 263. A dinastia Ming foi a última dinastia na China comandada pelos Hans (o principal grupo étnico da China), antes da rebelião liderada, em parte por Li Zicheng, e logo depois substituído pela dinastia Manchu dos Qing. Embora a capital Ming, Pequim, tenha sucumbido em 1644, os restos do trono e do poder dos Ming (coletivamente denominado Ming Meridional) sobreviveram até 1662. (pt)
- 명나라(明朝, 1368년 ~ 1644년)는 중국 역대 왕조 중 하나로 주원장(朱元璋)이 원나라를 몰아내고 세운 마지막 한족 왕조이다. 정식 국호는 대명(大明)이며, 모두 16명의 황제가 있었고 277년간 존속했다. 홍무제와 영락제의 재위 시기에 거대한 운하와 수로가 건설되어 농업 생산력이 크게 향상되었고, 군사력도 증대되어 주변 국가들을 정벌하는 등 전성기를 맞았으나, 이후 만력제와 천계제와 같은 암군들이 나오며 쇠퇴하기 시작하였다. 결국 청나라의 거듭되는 침략과 이자성의 난으로 멸망하였고 그 뒤에는 청나라가 이자성의 반군들을 멸하고 남명(南明)의 주원장 일족들을 정복하여 중국을 지배하였다. 청나라가 명나라를 정복하고 나서 명나라의 주원장 후손들은 모두 노예가 되거나 죽음을 당하였고 명나라 궁실 귀족 여성들은 전부 기생이 되었다. 명나라를 받들던 지방의 한족(漢族)귀족들도 모두 죽임을 당하였고 각 지방의 행성들은 만주족 귀족들로 대체되었다. (ko)
- كان عهد أسرة مينغ (الصينية : 明朝—مينغ تشاو) سلالة الأباطرة الذين حكموا الصين 1368-1644.تعود سلالة أسرة مينغ لسلالة الأباطرة الصينيين القدامى (هان). استبدلت أسرة مينغ حكم الأباطرة من سلالة النسب يوان المنغولية وحلت محلها سلالة كينغ من المانشو (شعب منشوريا). وكانت الصين في ظل عهد اسرة مينغ تسمى ب "الامبراطورية العظمى مينغ" (大 明 国، دا مينغ غو). في ذروة الإمبراطورية حكمت سلالة مينغ مناطق شاسعة. امتدت الإمبراطورية إلى كوريا الشمالية ومنغوليا ولأقاليم تركستان, في تم وضع الإمبراطورية الراعية ضريبة مباشرة الإمبراطورية فسيطرت على جنوب فيتنام وبورما اليوم. أراضي الإمبراطورية كانت في ذروتها. (ar)
- The Ming dynasty (), officially the Great Ming, was the ruling dynasty of China from 1368 to 1644 following the collapse of the Mongol-led Yuan dynasty. The Ming dynasty was the last imperial dynasty of China ruled by Han Chinese. Although the primary capital of Beijing fell in 1644 to a rebellion led by Li Zicheng (who established the Shun dynasty, soon replaced by the Manchu-led Qing dynasty), numerous rump regimes ruled by remnants of the Ming imperial family—collectively called the Southern Ming—survived until 1662. (en)
- Dynastia Ming (1368–1644) (chiń. 明朝; pinyin: Míng Cháo; Wade-Giles: Ming Ch’ao; wym. [mǐŋ tʂʰɑ̌ʊ̯]) – dynastia cesarska Chin, panująca po upadku mongolskiej dynastii Yuan. Była to ostatnia narodowa dynastia chińska. (pl)
- Říše Ming (čínsky: znaky tradiční 明國, zjednodušené 明国, pinyin Míng Guó, český přepis Ming Kuo), plným názvem Říše Velká Ming (čínsky: znaky zjednodušené 大明国, tradiční 大明國, pinyin Dà Míng Guó, český přepis Ta Ming Kuo; také anachronicky čínsky: znaky zjednodušené 大明帝国, tradiční 大明帝國, pinyin Dà Míng Dìguó, český přepis Ta Ming Tikuo) byl čínský stát nazvaný podle vládnoucí dynastie Ming (čínsky: znaky 明朝, pinyin Míng Cháo, český přepis Ming Čchao). Říše byla založena roku 1368 vyhnáním mongolské dynastie Jüan. Bývá považována za „jedno z největších období řádné vlády a sociální stability v historii lidstva,“ kdy čínská civilizace měla vysokou úroveň a začínala vytvářet kapitalismus. Mingové byli poslední čínskou národní (tj. chanskou) dynastií, vládnoucí Číně po tři století. Následovala je m (cs)
- Великая Минская империя (кит. трад. 大明帝國, упр. 大明帝国, пиньинь: Dà Míng Dìguó, палл.: да мин диго) —государство под властью династии Мин (кит. упр. 明朝, пиньинь: Míng Cháo, палл.: мин чао), правившей в Китае после отделения Китая от монгольской империи Юань с 1368 года по 1644 год. Несмотря на то, что минская столица Пекин пала в 1644 году в результате восстания Ли Цзычэна, часть страны оставалась под контролем лояльного к минской семье режима (Южная Мин) до 1662 года. (ru)
- Ming dinastia 1369tik 1644ra arte Txinan boterea izan zuen dinastia da. Yuan dinastiaren garaian sortu zen ezegonkortasun sozialak eta Zhejiang lurraldeetan errebeldeak boterea lortzea ekarri zuen eta 1369an sortu zuen, Txinako historia guztian hegoaldeko lurretan sortu zen dinastia bakarra, hiriburutzat Nanjing hartuz. Bere semeak Beijingera eraman zuen gortea. XV. mendearen hasieran Beijing izendatu zuten inperioko hiriburu, eta jauregiak, marmolezko terrazak eta lorategiak egin ziren. (eu)
- La dinastia Ming (明朝S, Míng cháoP, chiamata anche 大明帝国 il grande impero dei Ming) fu la dinastia che assunse il controllo assoluto della Cina dal 1368 al 1644, dopo aver determinato il crollo della precedente dinastia Yuan di origine mongola. Dopo la conquista da parte dell'emergente dinastia Shun della capitale Pechino nel 1644, gli aristocratici fedeli alla causa dei Ming si organizzarono nelle loro roccaforti nelle province meridionali del paese. Nel 1645, la dinastia Qing di etnia manciù sconfisse l'esercito Shun e si impadronì del potere. La resistenza dei cosiddetti Ming meridionali, sarebbe stata progressivamente distrutta dai Qing e dopo il 1662 sarebbero rimasti soltanto dei gruppi isolati di Ming che avrebbero continuato le loro attività antigovernative fino all'istituzione della (it)
|